Історія виникнення

Походження назви села Соснівка
Соснівка розташована при витоці річки Куколка. Територія на якій розкинулось село, почала заселятися на початку XVII століття втікачами з правобережної України. Саме в першій половині XVIIст., конотопським старостою Сосновським, яке від його прізвища почало називатися Соснівкою. У роки Визвольної війни 1648-1654 рр. село ввійшло до складу Конотопської сотні Ніжинського полку і було підпорядковане Конотопській ратуші. В 1654 році в Соснівці вже діяла церква святого Павла. Села в колишній Малоросії з’являлися швидко завдяки великій кількості переселенців з правого берега Дніпра, де були тяжкі умови кріпацтва. Спочатку село належало сину гетьмана Самойловича. Згодом землі між Соснівкою і Малим Самбором зайняв канівський полковник Яків Лизогуб, оборав степ плугом. А 17 січня 1687 року I. Мазепа в знак подяки за обрання його гетьманом, видав вже чернівському полковнику Якову Лизогубу універсал, за яким Соснівка переходила в його володіння, а селяни повинні були відбувати повинність.
В універсалі ж 1713 року говориться, що повинність на Лизогуба вже несли і козаки, яких зрівнювали з посполитами. Коли ж соснівський отаман Величко доніс гетьману, що Лизогуб в Соснівці „козаків у мужики вертає”, Лизогуб жорстоко покарав його за це.
У другій половині XVII століття населення Соснівки брало участь у війні Росії проти Речі Посполитої за визволення України і Білорусі (1654-1667 р.р.). Бій відбувся 28 червня 1659 року в районі сіл Шаповалівка і Соснівка між військами Виговського і російськими військами під командуванням Ромадановського і Пожарського. Російські війська зазнали поразки. Але в серпні 1659 року було розбито і війська Виговського.
Соснівська битва 1659 року
Плин років. Його не зупинити. Мить історії. Чи завжди вона потрапляє на шпальти дослідницьких праць? А особливо та, що торкнулася моєї землі, мого краю. Забута за трьома з половиною століттями Соснівська битва… Про неї заговорили лише трохи більше 20 років тому. На щиру шану подвигів синів-козаків Івана Виговського розпочалися щорічні свята. Спочатку це були свята козацької слави, а пізніше на обласному та Всеукраїнському рівні фестиваль «Козацький родослав». Нам ще з дитинства довелося брати участь у цих заходах. І вже старшокласниками замислилися: а що дійсно було у наших краях у тому далекому 1659 році? Навчаючись у школі Соснівського НВК ми відвідали славнозвісну козацьку могилу за селом. Захотілося доторкнутися серцем до славних місць бойової звитяги наших предків. І ми подумали, а чому б нам не дослідити та не розповісти про цей великий і ще не зовсім порушений історичний пласт, вивчаючи історію рідного краю в пошуковому загоні «Чайка». Ми відшукуємо все, що стосується цих подій – вивчаємо Літопис Самовидця одне з найвидатніших історіографічних пам’яток XVII століття і одне з найдостовірніших історичних джерел, праці О.І. Рігельмана, Самійла Величка, твори С.М. Соловйова і О.М. Лазаревського ознайомилися з працями місцевих краєзнавців Івана Лисого, Шаміль Акічева відвідали експозиції у Конотопському краєзнавчому музеї та музеї Козацької слави у с. Шаповалівка. Однак, про цю подію досі ми знаємо не так і багато. Постає ряд серйозних проблем, що потребують ретельного дослідження.
Але ніяка розповідь не замінить того, що можна побачити своїми очима. Далеко від міста і гомінливих шляхів, у тихому куточку за Соснівкою, в долині 4 ярів накидано курган заввишки 8-9 метрів, довжиною приблизно 140 метрів та шириною 45- 50 метрів. Курган оточують з усіх боків три сходинки (яруси). Найкраще зберігся середній, на якому можна зручно обійти весь курган( 360-365 кроків). Долина де зведено курган, має нахил на південний захід і тому вода біля кургану з самого початку не стоїть, а стікає вниз. Невідомо чи був став біля кургану з самого початку, але зараз вода оточує курган на третину. У першій половині 1990 – х років агрофірма «Соснівська» влаштувала дамбу, в результаті чого могила- курган виявилася майже зусібіч оточеною водою ставка. І ніби немає навкруги нічого надзвичайного – лише яри, поля та зелені луки, але тут є якась сила, яка притягує до себе людину. Ще за 200 метрів неможна було і здогадатися, що десь поруч козацький меморіал. Так ми називаємо те, що бачимо, бо нас вражає велич козацького останнього спочинку.
Курган простояв 350 років і його захищала сама природа, то же ми навряд чи ми зможемо щось додати до того геніального інженерного рішення, за яким постав курган. Невідомо хто керував спорудженням козацького мавзолею. Навряд чи це був сам гетьман, немає ніяких свідчень про те, що козацьке військо після битви надовго затрималося під Соснівкою. Можливо, спорудженням меморіалу керував той старшина, який командував у війську обозом і розмістив його у долині навмисне , щоб над ним не поглумилися вороги.
У 2005 році членами громадської організації «Сумський слобідський козацький полк» тут було встановлено 4- метрового дубового хреста, освятив якого Єпископ Київський Олександр.
За 2 км від цієї могили є декілька курганів – це високі насипи , під час бойових дій козаки вели спостереження за ворогом, як розповідають( чи за переказами старожилів) с. Соснівки. Так що дослідження та вивчення історичного минулого українського народу триває.